valeri_ta: (просто так)
i

Привіт-привіт!!!
От не повірите, все планую щось написати сюди: і розповісти є про що, і емоцій-вражень трішки назбиралось..., але... Але лютий-березень - нелегкі для мене місяці, часу вистачає хіба на газетки:)... Тому й пропадала-пропадаю!
Проте сьогодні я все ж таки повертаюсь (хоча й так увесь час чемно й справно читаю стрічку друзів)...
І повертаюсь з таким вінегретом, що навряд чи хтось щось зрозуміє:)))
Фотографія вгорі кагбе натякає: "Подивіться, які ж у мене чудні кучерики із синьо-фіолетовим відтінком":)...
Поїхали... Всього потроху... Замішуємо вінегрет! Ну і собі на згадку мушу запис зробити, фото зберегти...

...далі багато... )
valeri_ta: (Default)
Тижні як скажені... Таке трішки жорстке слово, але то є так...
Скажені-скажені... Боюсь навіть подумати про те, що так само скажено пролетить й життя...
Не хочу вірити-усвідомлювати, що, ей, дівчинко, воно ж вже пролітає...
Краще подумаю про це потім... Колись... Не зараз...

Бо є у цьому скаженому леті гарні миті, приємні знайомства, маленькі радості...

далі далі далі...... )
valeri_ta: (Default)
  Життя спливає-минає-летить неймовірно швидко... Так, як гірська річка, швидкісний потяг чи літак... Лише встигай піймати у долоні води, лише встигай зафіксувати пейзаж за вікном, лише зумій пройнятись відчуттям польоту...

Встигнеш-не встигнеш – це уже твій клопіт! Тільки твій!

А хочеться, чорт забирай, ой, як хочеться нічого не пропустити... Не прогавити!

Нещодавно на мене насіли спогади. Як багато я все ж таки пропустила-прогавила!!! За навчанням, роботою, якимось безглуздими-сірими днями-буднями... Ух, як багато я прогавила! А тепер, дорослішючи, розумію, що життя спливає-минає-летить, і хапаюсь за усе раніше втрачене-пропущене з подвійною силою, з потрійним завзяттям!

Все частіше зупиняюсь. З приводу і без! Задля того, щоб щось побачити-усвідомити-запам’ятати, або ж просто так – аби постояти, перепочити, перевести подих… Робота-справи – так, їх багато. Але вони нікуди від пропадуть-не втечуть! А час не повернути! Як добре, що я зрозуміла це! Як добре…

Встигаю жити, працювати, радіти, творити, сердитись, злитись, кіпішувати… Але не це основне! Основне, ЩО ВСТИГАЮ!!! Зараз уже встигаю! Не те, що раніше, колись…

***

Моє життя – за графіком... За графіком виходу видань... Від місяця до місяця, від року у рік... Ще квітень не завершився, а я вже у травні... Поспішаю жити, бо по іншому, ну, ніяк...  Але основне – тепер я вмію зупинятись! Хоч іноді, хоч на мить, але все ж таки зупинятись!

valeri_ta: (спокуса...)
Ото я вмію впрягтися у справи кулінарні...
Як почала з обіду, то тільки зараз закінчила... Але що там казати: тепер на вечерю купу усіляких смаколиків:)))

valeri_ta: (день)
Є в житті речі, події, зустрічі, які вселяють у серце і душу таку кількість оптимізму та позитиву, що все решту здається дріб'язковим і непотрібним...
Я - людина, котра впринципі ніколи не створювала собі кумирів... Але є певні люди, на яких я готова рівнятися, брати з них приклад, зрештою, захоплюватися ними...
Таких людей небагато: це мої мама і тато, деякі герої новел моїх дописувачів (особливо, автора-новеліста Володимира Колодія), Ірен Роздобудько та Катажина Грохоля...
Ну, з мамою і татом, ніби усе зрозуміло. Вони у мене направду чудові! Знаю, що не у кожного батьки такі ж люблячі, такі турботливі та віддані своїй дитині, як мої... А ще мій тато взірець справжнього чоловіка - розумний, працьовитий, вірний і напрочуд талановитий (усе робить своїми руками, усе вміє - шиє, будує, малює, пише, майструє тощо.... цей список дуже-дуже довжелезний)... Я так хочу перебрати від своїх батьків усе найкраще...Хочу бути для своїх дітей (майбутніх) такою ж потрібною і єдиною, такою ж найкращою!
Герої новел - переповідати дуже довго - теж чудовий взірець для захоплення. Це люди (іноді вигадані, надумані, вифантазувані), які пройшовши крізь життєві випробування, залишаються ЛЮДЬМИ... Це люди, яким автор (автори) приписують найкращі людські якості. І я вірю, що і направду такі люди існують. Бо звідки ж новелісти беруть сюжети - як не з життя. І я хочу бути хоч трішки схожою на цих героїв - доброю, не злопам'ятною, терплячою...
К. Грохоля я бачила лише на обкладиці її книг і ця жінка - письменниця просто мені сподобалася. Її романи підкупили своїм позитивом, іронією, своєю легкістю...
І я дуже хочу, і вірю, що колись зможу з нею зустрітися... Поспілкуватися... І впевнена, що ця зустріч не принесе розчарування, а навпаки ще більше переконає мене у тому, що на світі живуть та творять надзвичайні люди!

Ірен Роздобудько... Ну, це окрема тема... Здається, про це я і писала...
Першу її книгу мені подарувала подруга... І письмениця відразу стала моєю улюбленою... Я читала її книги і було таке відчуття, ніби авторка знає мої думки, вгадує мої настрої, переживає і пропускає крізь себе ті ж емоції, що я...
Згодом я почала мріяти про зустріч із п.Ірен... І вона відбулася... Нас познайомила одна давня знайома моєї мами. Я взяла у письменниці інтерв'ю і була найщасливішою дівчиною на планеті... Я так хотіла познайомитися із нею ближче, дізнатися, як вона творить, що її надихає, що приносить радість і що засмучує...
Але і після першої зустрічі, бажання ще раз побачитися, поговорити з п.Ірен не пропало... Як і має бути, вона заворожила мене ще більше...
Згодом було ще декілька телефонних розмов та коротких переписок на "Однокласниках":)))
І от... вчора... я знову мала можливість поспілкуватися із письменницею... Уже не як журналіст, а як її читачка, як знайома...
Її скромність, вихованість, тактовність та спокій... Ой, це не передати словами... А ще б визнали як смакує кава у компанії улюбленої письменниці:))) ммм..!!! І, до речі, у п.Ірен такий ж чудовий, вихований та розумний чоловік - Ігор Жук!
Я - не фанатка. Я лише захоплююсь людьми, яких вважаю надзвичайно талановитими. Які навіть своїми іноді простими словами можуть перекреслити усе погане, дурне і таке не варте уваги... Які мотивують до дії, які НАДИХАЮТЬ!
І я дуже хочу, щоб Ірен Роздобудько була в моєму житті, щоб були її книги, її думки та поради...
Ну, і не можу не залишити тут це фото...


П.С. За той час, що працюю у журналістиці, я перезнайомилась із дуже багатьма людьми, дізналася сотні життєвих історій... Я брала інтерв'ю у дуже багатьох зірок нашої естради і не тільки... Але чомусь тільки деякі, практично їх можна перелічити на пальцях, залишилися у моєму серці!
Ось так воно буває...
П.П.С. І даремно я злюся, плачу та переживаю за те, за що впринципі не слід переживати і із-за чого не варто журитися...
Життя прекрасне!
valeri_ta: (хочу)
У продовження теми... Щодо мрій...
Донедавна, якби хтось запитав у мене куди я хочу поїхати-помандрувати, я б не відповіла однозначно та впевнено... Відповідь виглядала б приблизно так: "До моря... До океану... А ще б хотіла в Італію... І, мабуть, у Данію... І в Англію та Францію... І ще в Німеччину... Та всюди б хотіла... Була б тільки можливість".
А от сьогодні я точно знаю чого хочу! Звісно, усі раніше згадані країни не викреслюю зі списку мрій-бажань, але... Але від сьогодні на запитання: "Де б хотіла побувати?", я відповідатиму виразно: "Я ХОЧУ в ЛАПЛАНДІЮ!!!".
Точніше, мрію побувати у казковому селищі Санта Клауса (хоча це і не мій казковий герой-персонаж), мрію познайомитися з його гномиками та ельфами, мрію погуляти засніженими вулицями, із захопленням спостерігаючи за спокійним життя мешканців селища, мрію завітати до поштового відділення та побачити-відчути усі листи мільйонів діточок зі всієї планети... Мрію порозважатися на багаточисленних атракціонах Санти, мрію покататися на санах, запряжених оленями і побачити північне сяйво... Так сильно хочу-хочу побувати у Лапландії і ще раз повірити у те, що чудеса трапляються, що світ багатий на добро, що казки - це реальність... О, моя непізнана Лапландіє! Я мрію про тебе, як про дитинство, якого уже ніколи не повернути...

І ще... Так хочеться ось такий будиночок:)))
valeri_ta: (спокуса...)
 
Я знаю... Знаю, що мене врятує... Сьогодні... У цей момент!!!

Банально просто - пісня Ёлки "Только не падай духом"...

Так, витягнули не той квиток... Так, чорна полоса буває у всіх: і я, і ми, просто не можемо бути виключенням!
Так, йдемо важким шляхом, живемо мріями, будуємо і плекаємо свої ілюзії... А потім - бах! І життя викидає коники...
Але... Але головне підібрати правильний ключ....
Згідна з Ёлкою на всі 100%!

Головне, щоб підтримували близькі люди... І розуміли!
Головне перемогти!!!
Головне дивитися вперед!!!!!
І ніколи, ніколи, ніколи не озиратися назад!!!!!!!

...

Oct. 19th, 2010 03:30 pm
valeri_ta: (просто я)
судьба
Ваше имя
что с тобой рядом?мечта
твоя любовь -и рядом и далеко
твое отличие...бешеный темперамент, огонь в душе
что у тебя в душе...Это image

все гадания на aeterna.ru
valeri_ta: (злюка)
Цей день настав...
Я довго намагалася пояснити, що мене ображає, я досить чітко старалася пояснити, що саме мені потрібно, я тисячу разів повторювала одне й теж і щоразу просила...
Просила не багато... Просила розуміння, поваги, любові. Не просила зірок з неба, перстнів з діамантами, букетів з 1001рози і т.д. Просила розуміння...
І дарма. Всеодно мене не почули, не захотіли зрозуміти і не змогли заради мене відмовитися від своїх амбіцій і бажань. І це нормально. Адже кожен дбає про себе і не часто хтось готовий заради когось йти на поступки.
Це нормально, що людина робить, що хоче, що їй до душі, що вважає за потрібне. Це нормально, що людина має власну думку і власне бачення тієї чи іншої ситуації. І це дрібниці, що вони не співпадають з твоїм баченням. Це твої проблеми (вірніше мої)!
Моє терпіння вичерпалося, а йому на зміну прийшло розуміння того, що насилу насправді милою не будеш і що не можливо заставити людину дорожити тобою...
Все просто... І все правильно.
Тільки так не хочеться бути ніким...
Цей день настав... 
Нікого, ніколи, нічого не проситиму, не пояснюватиму, не дорікатиму, не критикуватиму... 
Нарешті я зрозуміла, що мене важко почути...То навіщо надриватися і чогось прагнути???

 

Profile

valeri_ta: (Default)
valeri_ta

June 2014

S M T W T F S
1 234567
8910 11121314
151617181920 21
2223242526 2728
29 30     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 23rd, 2017 12:07 am
Powered by Dreamwidth Studios