valeri_ta: (просто так)
У мене така робота: щодня перечитую декілька десятків листів:)...
У тих листах - історії-новели-есе-вірші... Щодня нові, інші, від різних людей із усіх куточків України, але такі схожі!!!

Не сприймайте це за дуже пафосне зізнання, але мене уже важко чимось здивувати! Направду!
Сюжети вичерпуються, повторюються... І форма їхнього подання аж ніяк не впливає на той повторюваний зміст!
Саме тому я дуже ціную авторів та дописувачів, котрим талант дістався від Бога... Так-так... Талант від Бога, а не надуманий, "завчений", "набутий" (знаєте, такий зазнайкуватий талант, який іноді присвоює собі людина зовсім далека від творчості...)...

Так от, справді талановиті автори є! Листів від них я завше чекаю з нетерпінням, а коли отримую, то читаю їх в першу чергу! Історії та новели талановитих авторів надихають! Вони особливі... І неважливо чи багато помилок у тих творах відшукає літредактор... Неважливо чи відразу ті твори "сядуть по верстці"... Це все дрібниці, питання, які можна вирішити-поправити-заверстати:)))...
Головне інше... Зовсім інше!

Твори талановитих авторів можуть бути без закрученого сюжету-перепитій, але з душею... Вони можуть бути простими, без надскладних словесних зворотів:) й по-дитячому наївними, але такими, що "беруть" за душу, змушують замислитись над людськими цінностями... Після прочитання творів талановитих авторів у душі завжди залишається щось добре й невамоге, щось таке, про що хочеться розмірковувати, або ж згадувати та порівнювати зі своїм життям, або ж навіть дофантазовувати...
Але не лише твори талановитих авторів особливі... Й самі автори дуже хороші, самодостатні люді! В переважній своїй більшості не пихаті, а скромні, з чуйним серцем і відритою душею, світлі такі люди...
Навіть тут, у жж, є мої-наші талановиті автори... Їх тут насправді багато... Але наразі я маю щастя бути знайомою лише з трьома дівчатками - авторами наших видань: із Надійкою Гербіш, із Зорянкою [livejournal.com profile] zoriana87 та з Людмилкою [livejournal.com profile] lulochek... Просто дивовижні дівчатка!

І до чого це я все веду...?! От сьогодні на роботі перечитувала твори нової дописувачки і трапилось мені її есе... Таке звичайне, але таке щире есе... Воно й зробило мій день!!! І ніби нічого нового у творі, старі істини... Але якась така проста-доступна-невимушена подача... Та й тема така... завжди актуальна, "бере" за душу! І я дуже хочу, щоб й ви прочитали... І впевнена, що ця нова авторка обов'язково стане не тільки моєю улюбленою, а й улюбленою усіма численними читачами моїх-наших газет!!! Чого щиро й від усієї душі їй бажаю...

так по-доброму про дитинство... прочитайте... )

Пісня

Jan. 13th, 2012 12:24 pm
valeri_ta: (день)
Якщо мене вже й переслідує якась музика-пісня, то це надовго...
От уже другий день поспіль ... Не відпускає...
valeri_ta: (злюка)
Навіть не знаю з чого почати. Мабуть... 
А давайте із великої таємниці. Увага!
Усі біди в нашій країні: і невиплата одиноким матерям, чорнобильцям, вчителям і т.д. і т.п. із-за журналістів, котрі нещодавно отримали по айподу... Але це не основна таємниця... Журналісти - це взагалі страшні люди, без совісті і без елементарних уявлень про етику... Вони збираються вночі у підвалах і поїдають людські гроші, сплачені чесними і святими громадянинами податки, а іноді й самих людей... 
А ще журналісти винні у всьому-всьому: що діти у сиротинцях не доїдають, що бездомних собак ніхто не виловлює і що сміття  на вулицях не прибирають!
І якщо хтось у маршрутці не уступає місце вагітним, знайте - це журналіст!
І хабарі беруть у нас лише журналісти. Щодня, вагонами...
От так!
***
Щодо одиноких матерів... Про інших "потерпілих" не буду писати...
Я знаю, увага, ШІСТЬ!!! сімей, де матері отримують допомогу на дітей. Отримують, бо одинокі, безробітні і вообще... Хоча насправді живуть з чоловіками і свідомо!!! не узаконюють з ними свої стосунки, щоб отримувати допомогу від держави!!!
При цьому не працюють ані жінки, а у трьох випадках - і ані чоловіки.
Це уже й не таємниця, а давно налагоджена схема, по якій живе чимало таких сімей!
Деякі наші жінки "просікли" тему одинокості і вдало її застосовують. І, що найголовніше, навіть не приховують цього.
От так сидять собі вдома, ледарюють (так-так, ЛЕДАРЮЮТЬ), і живуть на "дитячі" гроші!
Чекають щомісяця як зарплату...
Питання: то чому б дійсно не "просканувати" одиноких матерів? Може не всі з них і одинокі???
Може декому варто "злізти" з дитячих грошей, підняти свою дупу і піти на роботу...
І не надо: "Нема роботи..." чи "А на кого дітей лишити...".
На щастя, є садочки, школи... І робота є, варто лише захотіти працювати...
Про чоловіків, які живуть громадянським шлюбом із такими матерями-одиначками взагалі мовчу!
Є випадки, коли пари не узаконюють стосунки, щоб отримувати гроші, але чоловіки справно ходять на роботу, забезпечують сім'ю, але от одружуватись із матерями своїх дітей не поспішають... А навіщо? Так ж можна втратити додатковий дохід!
А коли спитати: "Що ж ви такі хитрі. на роботу не йдете, державу обдурюєте?"
Завжди знайдуть відповідь: "А держава нас ще й не так дурить"...
От і виходить у нас така країна, нація така... Кожен кожного на чомусь хоче здурити...

Звісно, не всі одинокі матері насправді такі хитрі та проворні... Погоджуюсь, є дійсно такі, котрі потребують не те що тих грошей, а й іншої суттєвішої допомоги... І, на жаль, НАПРАВДУ одиноких більше, аніж підприємливих...
Але...
Взагалі це дуже неоднозначне і суперечливе питання, щоб от так, не знаючи усіх тонкощів, кричати на все горло: "Роздали 20 чи 30 журналітсам айподи, а тепер усі одинокі матері не доїдатимуть...."
Може якраз на ці айподи і пішли гроші, які призначалися для псевдоматерів-одиначок...
Бо думаю таких "псевдо-одиначок" теж чимало... Якщо тільки я можу навести шість прикладів...
***
І занавєс... 
Хто найгучніше кричить про свою чесність, геніальність, не побоюсь цього слова, непорочність, на жаль, у житті виявляється не таким-такою уже й хорошою людиною.
Направду добра людина ніколи не хизуватиметься: "А я ... А я... А я б не взяв... А я б зробив-віддав-перепродав...."
Та й впринципі ідеальних людей не існує... За кожним - якісь свої невідомі загалові прогрішності... То навіщо верещати про свою ПРАВИЛЬНІСТЬ...
І хто взагалі сказав, що суб'єктивна думка - це істина?!
valeri_ta: (фея)
 Бл...ь, п...ц....

От скажіть, нафіга кондеціонери людям, які не вміють ними користуватися??? 
С..а, так запрівають, що інші просто потім дохнуть від цієї "прохолоди та свіжості"....
Але все по порядку...

Я людина  рослина  теплолюбива... Так, мене виростили і виховали у тепличних умовах, із закритими квартирками... Я пила тільки тепленьку воду кипяточок і парила ноги у тазіку... І саме тому зараз я дуже легко підхоплюю будь-які віруси, спокійно можу простудитися від протягів у маршрутці чи переходах... У мене дуже послаблений імунітет із-за тривалого прийому біциліну та інших антибіотиків, якими лікувала ревматизм... 
А кондеціонери діють на мене взагалі вбивчо... І тому я дуже страждаю у літню пору від усіляких неудобст - тих же протягів та кондиціонерів.
На роботі в редакції це питання якось проходить тихо і мирно. Коли вмикають кондиціонер (а я сиджу найближче до нього) - я виходжу в іншу кімнату...Від біди подалі... Бо ж навіщо мені потім харитися від саплей і температури... Я з розумінням ставлюся до того, що ДА, можливо спекотно і тра-та-та, і треба хоч іноді охолоджувати приміщення. Тому і виходжу з кімнати... І людям добре, і я у безпеці... Бо навіть ціною прохолоди, я не хочу потім тиждень лікуватися... ВЛІТКУ!!!
І на роботі   в редакції  кондиціонер  вмикають з умом. З НЕВЕЛИКОЮ РІЗНИЦЕЮ МІЖ ТЕМПЕРАТУРАМИ НАДВОРІ ТА У ПРИМІЩЕННІ.

Але не всі такі умні та толерантні. Бл...ь...
Позавчора зайшла у магазин у нас на районі..., де кавбаски продають.... Приміщення 2 на 2 метри... Постійна черга... І позаду цієї черги висить величезний кондиціонер і дме-видуває усі МІНУС ДЕСЯТЬ...
Ну не придурки? А?
От уявіть, заходить людина з вулиці (ДЕ СПЕКА ПЛЮС 40), перед тим облиється трьома потами в маршрутці, і відразу у цю "райську прохолоду". Стоїть в черзі 15 хв і всьо... Приїхали! Нежить, температура, хворе горло... А можуть й гірші наслідки бути, які й перераховувати не хочеться...
Та навіть у  кого кінське здоров'я навряд чи таке витримає (я вже мовчу про себе).
Ну от, купила я позавчора тої ковбаски, а вже вчора під вечір - впала з ніг...
І все б нічого - поматюкалася, полікувалася...
Але у нас завтра свято, збираємось на шашлики...
А у мене температура, підпухлий ніс та хворе горло... І настрій нижче плінтуса... Та й сил нема, ані на закупи їхати, ані радіти, ані готуватися...
І все із-за грьобаних кондиціонерів... Чую з тими дьявольскими пристроями у мене буде веселе літо...
 Ах да, в цей прекрасний магазин уже ногою не ступлю ... Хіба, на осінь...  Або піду напишу в книгу скарг свої матюки.... І дуже співчуваю людям, які також застудилися із-за невмілого користування кондиціонером у тому триклятому магазині... А такі є 100%!
І вообще я сумніваюся, що продавчиня за день-другий не зляже з температурою... Бо реально, то треба мати навіть не кінське, а мамонтове здоров'я, щоб встояти після нього на ногах...
І мене всьо, йду полоскати горло...

П.С. Якщо протягів у маршрутці ще якось вміло намагаюсь уникати (то сяду там, де не дме, то машиною на роботу-з роботи підїду), то як вберегтися від кондиціонерів наразі не знаю...
valeri_ta: (день)
  - Ви отримуєте тіло. 
Ви можете любити його або ненавидіти, але воно буде вашим весь той час, який ви проживете. 
- Ви будете отримувати уроки. 
Ви зараховані до неформальної цілодобової школи під назвою життя. Щодня у цій школі у вас буде можливість отримувати уроки. Ви можете любити ці уроки, або ж вважати їх марними і дурними. 
- Немає помилок, є тільки уроки. 
Зростання - це процес проб і помилок: експериментування. Провалені експерименти також 
частина процесу, як і успішно проведені експерименти. 
- Урок повторюється до тих пір, поки ви його не вивчите. 
Урок буде поданий вам у різних формах, поки ви не вивчите його. Коли ви його вивчите, 
можете переходити до наступного уроку. 
- Ви ніколи не закінчите вчити уроки. 
Немає такої сторони життя, яка не містила б уроків. Поки ви живі, завжди будуть уроки, 
які слід вчити. 
- "Там" не краще, аніж "тут". 
Коли ваше "там" стає "тут", ви просто знаходите інше "там", яке знову видається краще, аніж "тут". 
- Те, що ви зробите зі своїм життям, залежить тільки від вас. 
У вас є всі інструменти і ресурси, в яких ви маєте потребу. Те, що ви зробите з ними, 
буде залежати тільки від вас. Отже, вибір за вами. 
- Ваші відповіді лежать в глибині вас. Все, що вам потрібно зробити, - це дивитися, слухати і 
довіряти. 
- Ви благополучно забудете все це. 
За Шері Картер-Скотт
valeri_ta: (дурдом)
Віднедавна маю чудово нагоду перевтілюватися:) Хоча останнє слово дуже вже й перебільшене...
Просто віднедавна можу ходити або з коротким, або з довгим волоссям...
Моя чудова перукарка - фея:)))
Нарешті моя давня мрія про довге волосся може хоч іноді здійснюватися (коли саме, вирішувати тільки мені:)!!!

Read more... )
valeri_ta: (Default)

Так, нарешті я відчула - вона прийшла... Моя весна, я відчула бо:
- Перевели "годинники" - і я почала довше спати... Капець... Мій режим прапал...
- Хочеться гуляти, багато і ще більше читати...
- У гардеробі обновки - все таке класне, кольрове - нова куртка, нова сумочка, кофтинки... Настрій те, що треба!!!
- Відчула прихід весни, бо нарешті хоч кудись почала вибиратися і ходити... От, за останній тиждень, встигла побувати в кінотеатрі та театрі... Сподіваюся, що такі вилазки продовжаться...
- Настрій супер-супер-супер!!! Чи я вже казала?! Наразі ніхто не зіпсував... ;)
- Відчула весну, бо сонце і сонцезахисні окуляри... І музика в навушниках...

І взагалі - я на морозиво;)


valeri_ta: (день)
Мабуть, про це писати-говорити-кричати-нудити дуже банально... Але...
Я ВТОМИЛАСЯ ВІД ЦІЄЇ ЗИМИ...
Мої душа-серце-тіло-розум, очі-вуха-руки хочуть весни-тепла-сонця...
Ще зовсім трішки почекати-потерпіти-поміряти і ВОНА прийде.
Точно знаю, що прийде!
Але не можу не припинити запитувати: ВЕСНО, ДЕ ТИ???
Read more... )
valeri_ta: (день)
 
Каждый день, когда ты не говоришь любимому человеку, что любишь его - ты становишься на один шаг дальше от него. И в один прекрасный момент когда ты захочешь это сказать - он будет настолько далеко, что просто не услышит тебя.
(с)
valeri_ta: (котик)
Усі про зиму... Й про сніг... Про свята говорять-пишуть... У кожного різний настрій: хтось тішиться, інші - зляться... А я і не зла, і не надто весела... Нормальна! Теж думаю-говорю-пишу про зиму:)))

...

Nov. 21st, 2010 01:23 pm
valeri_ta: (котик)
 Зачекалась...
valeri_ta: (просто я)
Однозначно - мій фільм... Усе-усе: емоції, думки, почуття, пошук, страх, біль, кохання... Усе таке близьке і знайоме...
Фільм, у який заглиблюєшся, і зовсім не хочеться виринати на поверхню... Фільм, переглядаючи який - плачеш... Просто плачеш за якимось своїми нездійсненними ілюзіями, мріями, прагненням... Фільм-мотивація... Фільм-ізоляція: від посторонніх звуків, від реальності і буденних справ... Фільм-друг, який здавалося б до цього часу жив у твоїй голові, був вифантазований тобой...

***
Я ще не відшукала СВОЮ рівновагу... І тому боюся... Ще багато страхів, які слід подолати... Але це моя фізика пошуку і я не можу існувати окремо від неї... Сподіваюся моя істина буде такою ж щасливою, як і кінець "Їж, молися, кохай"...
valeri_ta: (спокуса...)
Якийсь важкий у мене сьогодні ранок... Спати хочеться. Працювати - не хочеться... Ніжитися у ліжку - хочеться... Писати - не хочеться...
Ммм...
Я сьогодні як шланг...
Read more... )
valeri_ta: (фея)
 Понила я вчора, що не відпочиваю... І майже на увесь сьогоднішній день пішла з дому.... З'їздила до подруги - Веселої Музи, зустрілася з Танею і Юлею... Посиділи, поговорили, випили шампанського... Час так швидко минув... Час взагалі летить як навіжений, коли цікаво:)... І от, ніби відпочила, розвіялася, обстановку змінила... А робота нікуди від мене не ділася... І що з того, що я відпочила:)))
Короче, не вгодиш мені!!!

А інтерв'ю, яке пишу, таке нудне... Навіть не пригадую, коли ще ТАКЕ було і чи було взагалі... Ні! Не було... Це вперше мені так нецікаво писати... От тому і харюся як тільки вмію... Рррррррррррр...............!!! Сподіваюсь, це вперше і востаннє!

valeri_ta: (просто я)


У жж так багато пишуть про осінь: хтось натхненно, дехто - із гірким присмаком смутку та депресії, інші - злісно і нервово... Читаю, переглядаю фото та картинки і намагаюся зрозуміти, а якою ж ця осінь є для мене? Такою, як і усі попередні? Чи все ж таки дещо іншою?
Мабуть, ця осінь не схожа на інші осені в моєму житті.
Цьогорічна осінь така, як і картинка-фото до цьогу тексту. Ця осінь - оголено-жовта.
Оголено все: почуття, емоції, переживання, думки і мрії, бажання та прагнення. І важко сказати - добре це чи погано?! Хто зна...
Ця осінь багата на спогади. А останні в свою чергу - безжалісні. Вони живуть своїм життям, нагло втручаючись у моє. Спогади - не болять. Вони - холодні і жорстокі, як осінні дощові дні. І від них не тепло, як буває зазвичай... А дуже-дуже холодно. Мерзу від думок про те, що життя минає і жодну мить уже ніколи не вдасться повернути.
Моя цьогорічна осінь пахне дитинством та юністю. Скільки усього було... Гарного... Щирого... Безпосереднього... Відкритого... Чи повториться це хоч колись? Швидше за все, ні!
Є багато слів, які хочеться сказати, є багато людей, яким хочеться подякувати, подзвонити чи хоча б написати. Але цьогорічна осінь сковує бажання. Так соромно йти до людей - оголеною!!! Так боязко показувати іншим усе те, що старанно приховувала... Знаю, що не зрозуміють... Відштовхнуть... Проженуть...
Цьогорічна осінь - дивна. Апатична! Дні стікають, як і пісок у годиннику. І так важко на щось наважитися!
Ця осінь загнадто доросла. Їй важко вжитися із тими спогадами... З дитинтсвом.
Моя цьогорічна осінь - це боротьба мого "я"... Але з ким борюся так до кінця і не можу збагнути...
От така вона... Оголено-жовта... Несамотня, але трішки одинока. Сумна і радісна водночас, проте занадто байдужа до усього, що відбувається навколо!
Ця осінь - осінь протиріч...
valeri_ta: (день)

Дні знову летять надто швидко! Час... О, цей час!
Але я тішуся з того, що знову у "ритмі"! І, щоб там не було, літо видалося чудове: багато книг, розмов, домашнього затишку, сонця... І довгоочікувана зустріч з морем! А поломана нога - ех... Мабуть, це маленьке випробування, яке судилося пережити! І, на щастя, пережилося:)! Місяць, який вичеркнуто з календаря, не минув надаремно - от так невимушено знайшовся час для роздумів, для копирсання в собі...
Тепер усе стає на свої місця - робота: багато листів, історій, електронних повідомлень та цікавих зустрічей... А ще багато натхнення і радості... Радості від кожного дня. І навіть нема сил нарікати... Та й причин нема.

Усе встигнеться... Усе станеться, як має статися... А вище себе я уже й не намагаюся стрибнути!
Осінь... Привіт...

Profile

valeri_ta: (Default)
valeri_ta

June 2014

S M T W T F S
1 234567
8910 11121314
151617181920 21
2223242526 2728
29 30     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 04:54 am
Powered by Dreamwidth Studios