valeri_ta | Дуже довгий передноворічний пост...

Щороку одне й теж! Але лише на перший погляд...
Ця передноворічна метушня - вона прекрасна, з якої сторони не глянь...

... Хтось сердиться у маршрутці і нарікає на політику... Але і в житті цього пасажира обов'язково відбудуться дива. Можливо у новорічну ніч, а може й згодом. Зараз він (вона) скаржиться і тихо (або голосно) ненавидить увесь світ, проте цей ненависний світ рано чи пізно стане для нього (неї) прекрасним. Хай на мить, проте СВІТ буде прекрасним...

...Хтось заздрить усім і не може розібратися в собі, і, як і перший (перша), звинувачує у цьому увесь СВІТ... Проте не себе... Бо себе ображати негоже... Але і ця людина, колись зрозуміє, що СВІТ тут ні до чого... Усі відповіді - всередині - у собі! І колись мить знайомства із собою усе ж таки настане! І це буде найкраще знайомство у житті!

...Хтось поспішає на ринок. Потрібно купити ялинку... та й не тільки її... І в очах цієї людини - щастя! Адже їй ніколи скаржитися на політику, світ, інших людей... Він (вона) думають про свою майбутню ялиночку і про радість своїх рідних та близьких, яку подарує їм... І про новорічне меню... І наспівує веселі пісні... І СВІТ бачить це, відчуває, чує... І від цього тепло усім, навіть заздріснику та злісному пасажирові...

...У когось завал на роботі, горять дедлайни та ламаються графіки... І здається, що ось вона - мегавтома, з секунди на секунду звалить з ніг... І нічого не хочеться, ані Нового року, ані подарунків чи якихось там ялиночок... Проте мегавтома - не вічна... І вона минеться... Якщо захотіти, то СВІТ допоможе - підбадьорить... А у який спосіб?! Хм... Це питання індивідуальне! Когось потішить чималенькою премією, а когось - добрим словом від шефа... Або взагалі компліментом від незнайомої людини... А може СВІТ просто зверне його (її) увагу на щось зовсім дріб'язкове, але не менш важливе: на посмішку дитини, на лапатий сніг, на гарну вітрину чи затишну кав'ярню... І тоді втома мине - зніме як рукою. Треба лише захотіти...

...Для когось ця новорічна метушня - особлива, для іншого - буденна...
...Хтось чекає у гості дорогу і кохану людину... Інший - купує квитки і вирушає в дорогу...
Але кожен сам обирає, з яким настроєм зустрічати Новий рік, кожен сам вирішує, як сприймати чи не сприймати передноворічну метушню та клопоти...

***
Якщо я цього захочу, то Новий рік буде чудовим! Про це натякає СВІТ, хитро посміхаючись-викручуючись мені своїми яскравими кольоровими кульками... Я беру одну із них до рук... І бачу там не пасажирів маршрутки, не втомлених незнайомих перехожих, не співробітників і навіть не рідних... У кульці - я... Я і СВІТ наодинці...
І СВІТ, ніби востаннє, нагадує мені: "Якщо хочеш, щоб відображення у кульці посміхалося тобі, ПОСМІХНИСЬ ПЕРШОЮ..."...
Обережно кладу кульку на місце... І свій монолог зі собою завершую: "Головне, не розбити"... Адже своє життя ми творимо самі: чи будуємо, чи ламаємо, чи розбиваємо, чи склеюємо... Усе це - наших рук діло...

Ну що, будемо знайомі, Тань;)
Продовження буде... Біжу по ялинку...