![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Коли людина на своєму місці...
Є у нас сусід - священик... Не буду уточняти де саме і який саме священик...
Приїхав до Львова з якось села, купив квартирку (і Слава Богу!), не подумайте, що я заздрю, насправді запис не про квартирку:)))... Але мушу трішки поіронізувати, бо вже несила:))) Явно ж парафія помогла:), або люди,які гроші на церкву носять-дають... Але знову ж - запис не про це... Нікому нічого не смію боронити і свої припущення тримаю при собі і, по праву, в своєму жж:))) І все б нічого, але дуже вже самовпевнений священик...І сімейка його самовпевнена до нємогу... От такі, знаєте, є люди пихаті - голову догори деруть, землі під ногами не бачать, думають, що навколо них світ вертиться... От така ця сімейка... І все б нічого - їхнє право... Але знову ж: хіба то так личить людині, котра до Бога поближче, так себе нести!!! Ну от...
Купив священик квартирку у Львові, сімейку свою перевіз... Сам на службу в село їздить на іномарочці (доробився пан на священицьку зарплатню), а тоді назад - до Львова, до сімейки... І от надумав собі священик, що він та його сімейка дуже вже "важна птиця" у будинку. І що він та його сімейка може собі керувати-вирішувати, що як має бути в домі... От занесло отця так, що, мабуть, вже сплутав усе на світі і нафантазував собі, що будинок на десяток квартир - то не житловий будинок, а його власне обійстя, а сусіди - то його парафія і паства:)... Ну і давай той священик із своєю сімейкою "заправляти": значить то їм не так, то не сяк, той не так дверима стукнув-грюкнув, той не в тому місці курить, той заголосно говорить на балконі (уточнення - на спільному балконі, а не на власному священика, той ще щось НЕ ТАК, а дехто й машину не так паркує, а інший - велосипед тощо... І понеслося: постійне невдоволення, претензії, обмовляння і... навіть... "стукачництво" в різноманітні органи...
Ну, сплутав не інакше... Забув, що то він не в селі на своєму подвір'ї, а у "загальному" будинку у Львові... І що належить йому не увесь будинок включно з двориком, а лише одна-однісінька квартирка... І що сусіди та люди, які поруч, то не вівці Божі, а такі собі, знаєте, індивідуми, котрі не в захваті, що ними керують...
І от священика почали шляки трафляти. Ну понесло, чесно слово!
І все б нічого: всі ми люди, всі ми - люди різні і всі ми - люди зі своїми тараканами...
АЛЕ... Але коли жінка священика постійно свариться, погрожує, коли сам священик залякує проблемами і відкрито бажає тобі неприємностей (якщо не сказати - кляне), коли вся сімейка вкупі не має елементарних навиків культури і відвертається на твоє "Добридень!", то в мене постає дуже наївне і дитяче запитання: як так???
Як так може говорити-думати-діяти священик - людина, котра несе віру в людські серця, людина, котра покликана робити цей світ добрим, людина, котра навіть якщо й бачить якісь людські прогрішності покликана навпаки допомогти-порадити-піти назустріч???
Нє, ну я реально від цього в шоці! От знаєте, є люди позитивні - випромінють світлу енергію, а ці... Ой, а ці - то суцільний ходячий негатив!
І все б нічого, якби нині не мала коротенького НЕГАТИВНОГО діалогу із вищезгаданим священиком... І ще більше увійшла в ступор від цього: від його слів, зверхності, його віри в його священицьку всевишність!
А найстрашніше в тому, що ця ж людина і службу Божу служить, і людей сповідає та причащає... Що ж інших вчить бути добрими, що ж інших вчить не чинити зла, що ж іншим відпускає гріхи... Що ж певно у селі якісь жіночці каже: Ганю, не сварися за межу, прости ближньому своєму... А сам? Як поводить себе?
І йдуть до цього священика люди: хто за втіхою, інші - за породаю, дехто й за спасінням душі... І от скажіть - кого і в який спосіб може врятувати людина нечесна по своїй суті?! А?! Нечесна перед собою і Богом (бо хто-хто,а Бог ж високо і все бачить). Бо ж, мабуть, у священицькій рясі він Божий чоловік, втілення світла, а поза... А поза церквою - ким є? Цікаво чи хоч іноді він задає собі це запитання, чи бачить-розуміє-контролює те, що говорить-чинить?
Жуть і жесть, рєбята!
Так от... Насправді я хотіла написати про те, що дуже страшно, коли людина не на своєму місці... І півбіди, якщо не своєму місці якийсь менеджер середньої ланки чи секретар, ще куди не йшло, якщо не своєму місці продавець чи навіть редактор газети... Але ж як страшно, коли не на своєму місці священик чи лікар... Хоча, впринципі, священик - то є той ж лікар, тільки лікар, котрий лікує людські душі...
Ой, куда котиться цей світ! І нехай простить мене Бог за цей запис, але реально так мені якось навіть боляче за цих людей не на своїх місцях... А ще більше за тих людей, котрі свято вірять у людей, котрі не на своїх місцях...
Заплутано, але якось так...
Приїхав до Львова з якось села, купив квартирку (і Слава Богу!), не подумайте, що я заздрю, насправді запис не про квартирку:)))... Але мушу трішки поіронізувати, бо вже несила:))) Явно ж парафія помогла:), або люди,які гроші на церкву носять-дають... Але знову ж - запис не про це... Нікому нічого не смію боронити і свої припущення тримаю при собі і, по праву, в своєму жж:))) І все б нічого, але дуже вже самовпевнений священик...І сімейка його самовпевнена до нємогу... От такі, знаєте, є люди пихаті - голову догори деруть, землі під ногами не бачать, думають, що навколо них світ вертиться... От така ця сімейка... І все б нічого - їхнє право... Але знову ж: хіба то так личить людині, котра до Бога поближче, так себе нести!!! Ну от...
Купив священик квартирку у Львові, сімейку свою перевіз... Сам на службу в село їздить на іномарочці (доробився пан на священицьку зарплатню), а тоді назад - до Львова, до сімейки... І от надумав собі священик, що він та його сімейка дуже вже "важна птиця" у будинку. І що він та його сімейка може собі керувати-вирішувати, що як має бути в домі... От занесло отця так, що, мабуть, вже сплутав усе на світі і нафантазував собі, що будинок на десяток квартир - то не житловий будинок, а його власне обійстя, а сусіди - то його парафія і паства:)... Ну і давай той священик із своєю сімейкою "заправляти": значить то їм не так, то не сяк, той не так дверима стукнув-грюкнув, той не в тому місці курить, той заголосно говорить на балконі (уточнення - на спільному балконі, а не на власному священика, той ще щось НЕ ТАК, а дехто й машину не так паркує, а інший - велосипед тощо... І понеслося: постійне невдоволення, претензії, обмовляння і... навіть... "стукачництво" в різноманітні органи...
Ну, сплутав не інакше... Забув, що то він не в селі на своєму подвір'ї, а у "загальному" будинку у Львові... І що належить йому не увесь будинок включно з двориком, а лише одна-однісінька квартирка... І що сусіди та люди, які поруч, то не вівці Божі, а такі собі, знаєте, індивідуми, котрі не в захваті, що ними керують...
І от священика почали шляки трафляти. Ну понесло, чесно слово!
І все б нічого: всі ми люди, всі ми - люди різні і всі ми - люди зі своїми тараканами...
АЛЕ... Але коли жінка священика постійно свариться, погрожує, коли сам священик залякує проблемами і відкрито бажає тобі неприємностей (якщо не сказати - кляне), коли вся сімейка вкупі не має елементарних навиків культури і відвертається на твоє "Добридень!", то в мене постає дуже наївне і дитяче запитання: як так???
Як так може говорити-думати-діяти священик - людина, котра несе віру в людські серця, людина, котра покликана робити цей світ добрим, людина, котра навіть якщо й бачить якісь людські прогрішності покликана навпаки допомогти-порадити-піти назустріч???
Нє, ну я реально від цього в шоці! От знаєте, є люди позитивні - випромінють світлу енергію, а ці... Ой, а ці - то суцільний ходячий негатив!
І все б нічого, якби нині не мала коротенького НЕГАТИВНОГО діалогу із вищезгаданим священиком... І ще більше увійшла в ступор від цього: від його слів, зверхності, його віри в його священицьку всевишність!
А найстрашніше в тому, що ця ж людина і службу Божу служить, і людей сповідає та причащає... Що ж інших вчить бути добрими, що ж інших вчить не чинити зла, що ж іншим відпускає гріхи... Що ж певно у селі якісь жіночці каже: Ганю, не сварися за межу, прости ближньому своєму... А сам? Як поводить себе?
І йдуть до цього священика люди: хто за втіхою, інші - за породаю, дехто й за спасінням душі... І от скажіть - кого і в який спосіб може врятувати людина нечесна по своїй суті?! А?! Нечесна перед собою і Богом (бо хто-хто,а Бог ж високо і все бачить). Бо ж, мабуть, у священицькій рясі він Божий чоловік, втілення світла, а поза... А поза церквою - ким є? Цікаво чи хоч іноді він задає собі це запитання, чи бачить-розуміє-контролює те, що говорить-чинить?
Жуть і жесть, рєбята!
Так от... Насправді я хотіла написати про те, що дуже страшно, коли людина не на своєму місці... І півбіди, якщо не своєму місці якийсь менеджер середньої ланки чи секретар, ще куди не йшло, якщо не своєму місці продавець чи навіть редактор газети... Але ж як страшно, коли не на своєму місці священик чи лікар... Хоча, впринципі, священик - то є той ж лікар, тільки лікар, котрий лікує людські душі...
Ой, куда котиться цей світ! І нехай простить мене Бог за цей запис, але реально так мені якось навіть боляче за цих людей не на своїх місцях... А ще більше за тих людей, котрі свято вірять у людей, котрі не на своїх місцях...
Заплутано, але якось так...