Вогонь

[valeri_ta]

Спершу я дуже любила його: грітись біля нього, дивитись на нього... Здавалося б, вічність...
Як добре ж було сидіти біля нього, про щось розмовляти, сміятись, або просто мовчати...
Вогнище... Мовчазний свідок таємниць, промовлених зізнань і відкритих планів...
Вогонь - величний, такий, що й годі словами описати...
А потім він дуже злісно виник у нашому житті... І я почала боятись його... Вогню, який так сильно колись любила...



Вогонь... У таких різних ролях: як друг і як ворог...
Думала, що уже ніколи не зможу насолоджуватись ним, милуватись, задивлятись, грітись від його тепла...
Але минув час... А час заліковує рани і болючі спогади, стриє страхи...
І я знову люблю його... Вогонь...

Comments

[sofka-jazz.livejournal.com]

Гарно про вогонь. Він справді дволикий. Часом ніжить, а часом і обпече. Тося, минулого року грів ведмедика на кухні а потім він...згорів. Він так злякався. Але й зрозумів, якщо заблизько - то небезпечно.

[valeri-ta.livejournal.com]

от те саме відкриття... тільки в мене уже в дорослому віці!!!

[lulochek.livejournal.com]

Полум'я таке живе. Я люблю вогонь!
Фото кльові...

[valeri-ta.livejournal.com]

дякую за фото...
та я вже теж ЗНОВУ люблю..., бо був період, що боялась і навіть тихенько ненавиділа...

[lulochek.livejournal.com]

:(
А чого так? Чого боялася..?

[valeri-ta.livejournal.com]

та якось дуже по дурному згоріла наша машина в нас на очах, то був потім страх... але, слава Богу, минулося... тепер вже не боюсь:)

[lulochek.livejournal.com]

О...
це жах...
але час, правда, все ставить на місця: і спогади, і емоції.

[valeri-ta.livejournal.com]

угу...