..........

[valeri_ta]

Іноді так лекго ховатися за усмішкою... сміятися із жартів і жартувати самій...
Інколи так просто вдавати, що усе гаразд...
Іноді так лекго закривати очі на очевидні речі і переконувати себе у тому, що це минеться...обов'язково минеться...
Інколи так просто відмежовуватися від негативу... І просити серце:"Не плач!!!", і благати душу: "Потерпи!"...
А деколи...
Деколи втомлені серце і душа відмовляються виконувати прохання та накази... І не рятує усмішка... І маска, яку намагаєшся одягти, вперто сповзає з обличчя, видаючи твій справжній настрій...

Навіть найвитриваліше терпіння рано чи пізно закінчується... Чи то пак, просто виливається у сльозах і розпачливому болеві...

Comments

[ryzha-sonya.livejournal.com]

сумно, але правдиво...

[bapbapa-serafym.livejournal.com]

а люди кажуть: "Звідки істерика? Ти ж нормальна ніби була..."

[valeri-ta.livejournal.com]

от так якось найшло...

[valeri-ta.livejournal.com]

на жаль, так...

[meine-libertad.livejournal.com]

щось знайоме... мабуть інколи не треба просто "терпіти": інколи варто дати цьому болі вийти, інколи - боротись...