мій світ...

Втрата - це завжди біль... Це сльози, безліч думок про минуле і про те, що могло б справдитися... Ніхто й ніколи не може докінця і вповні змиритися із втратою... І можливо саме тому, смерть все ж таки не всесильна.
Смерть забирає дорогих серцю людей, людей у розквіті сил - молодих, яким б ще й жити й жити... Але вона, ганебна, несправедлива й підступна, не взмозі забрати у тих, що залишилися ТУТ, ПАМ'ЯТЬ...
Я бачила тебе 11 чи 12 років тому... Але знання про те, що ти є, що живий і живеш, що працюєш, будуєш стосунки, кохаєш і даруєш кохання, мрієш і здійснюєш свої мрії, радувало серце, гріло, огортало спокоєм...
Провівши разом усеньке дитинство та шкільні роки, ми розійшлися різними шляхами. У тебе - один, у мене - інший... Так судилося!
Але ТИ БУВ!

( Read more... )