Колись...

У мене, як і у кожного з вас, є мрія... Якщо бути точною, то багато маленьких та великих мрій!!!
Звісно, найперші серед них - мрії-бажання: я хочу, щоб близькі та рідні люди були здоровими та щасливими, щоб не було війни, щоб люди не черствіли і щоб добро та справедливість завжди перемагали зло...
Я мрію про гроші (якби це меркальтильно не зувчало). Але не про мілійони чи мільярди... Я мрію мати стільки грошей, скільки потрібно для НОРМАЛЬНОГО життя: щоб була можливість купити дім, зробити у ньому ремонт, обмеблювати його, народити дитину та забезпечити для неї НОРМАЛЬНЕ життя... Мрію, щоб грошей вистачало не тільки на буденні та побутові потреби, а й на подорожі. Я мрію побачити океан!
Ще я мрію про велику бібліотеку. Мабуть, про це уже колись писала... І мрію про мільйони книг: старих, нових, забутих. І про деревяне крісло-гойдалку мрію.
Мрію і хочу завжди бути з коханим. Хочу кохати і бути коханою.
Мрію про спокій: коли уже не треба буде нікуди поспішати, заробляти гроші, виконувати якісь завдання чи ставити собі цілі! Мрію про час, який належатиме тільки мені і моїй сім'ї! Мрію про спокійні зими, весни, літні дні та осінні вечори...

...А ще мрію, колись-колись, на старості років писати дитячі книжечки... Не для продажу і не для широкого загалу, а для внуків... Ось так, у своєму домі, у своїй бібліотеці, сидячи у своєму кріслі-гойдалці писати веселі та повчальні історії. Щодня...

...А за вікном, за білосніжними фіранками, пануватиме тепла осінь. Вона буде сходою на казку, яку я писатиму...
...Колись...