Настрій

Є в житті речі, події, зустрічі, які вселяють у серце і душу таку кількість оптимізму та позитиву, що все решту здається дріб'язковим і непотрібним...
Я - людина, котра впринципі ніколи не створювала собі кумирів... Але є певні люди, на яких я готова рівнятися, брати з них приклад, зрештою, захоплюватися ними...
Таких людей небагато: це мої мама і тато, деякі герої новел моїх дописувачів (особливо, автора-новеліста Володимира Колодія), Ірен Роздобудько та Катажина Грохоля...
Ну, з мамою і татом, ніби усе зрозуміло. Вони у мене направду чудові! Знаю, що не у кожного батьки такі ж люблячі, такі турботливі та віддані своїй дитині, як мої... А ще мій тато взірець справжнього чоловіка - розумний, працьовитий, вірний і напрочуд талановитий (усе робить своїми руками, усе вміє - шиє, будує, малює, пише, майструє тощо.... цей список дуже-дуже довжелезний)... Я так хочу перебрати від своїх батьків усе найкраще...Хочу бути для своїх дітей (майбутніх) такою ж потрібною і єдиною, такою ж найкращою!
Герої новел - переповідати дуже довго - теж чудовий взірець для захоплення. Це люди (іноді вигадані, надумані, вифантазувані), які пройшовши крізь життєві випробування, залишаються ЛЮДЬМИ... Це люди, яким автор (автори) приписують найкращі людські якості. І я вірю, що і направду такі люди існують. Бо звідки ж новелісти беруть сюжети - як не з життя. І я хочу бути хоч трішки схожою на цих героїв - доброю, не злопам'ятною, терплячою...
К. Грохоля я бачила лише на обкладиці її книг і ця жінка - письменниця просто мені сподобалася. Її романи підкупили своїм позитивом, іронією, своєю легкістю...
І я дуже хочу, і вірю, що колись зможу з нею зустрітися... Поспілкуватися... І впевнена, що ця зустріч не принесе розчарування, а навпаки ще більше переконає мене у тому, що на світі живуть та творять надзвичайні люди!

Ірен Роздобудько... Ну, це окрема тема... Здається, про це я і писала...
Першу її книгу мені подарувала подруга... І письмениця відразу стала моєю улюбленою... Я читала її книги і було таке відчуття, ніби авторка знає мої думки, вгадує мої настрої, переживає і пропускає крізь себе ті ж емоції, що я...
Згодом я почала мріяти про зустріч із п.Ірен... І вона відбулася... Нас познайомила одна давня знайома моєї мами. Я взяла у письменниці інтерв'ю і була найщасливішою дівчиною на планеті... Я так хотіла познайомитися із нею ближче, дізнатися, як вона творить, що її надихає, що приносить радість і що засмучує...
Але і після першої зустрічі, бажання ще раз побачитися, поговорити з п.Ірен не пропало... Як і має бути, вона заворожила мене ще більше...
Згодом було ще декілька телефонних розмов та коротких переписок на "Однокласниках":)))
І от... вчора... я знову мала можливість поспілкуватися із письменницею... Уже не як журналіст, а як її читачка, як знайома...
Її скромність, вихованість, тактовність та спокій... Ой, це не передати словами... А ще б визнали як смакує кава у компанії улюбленої письменниці:))) ммм..!!! І, до речі, у п.Ірен такий ж чудовий, вихований та розумний чоловік - Ігор Жук!
Я - не фанатка. Я лише захоплююсь людьми, яких вважаю надзвичайно талановитими. Які навіть своїми іноді простими словами можуть перекреслити усе погане, дурне і таке не варте уваги... Які мотивують до дії, які НАДИХАЮТЬ!
І я дуже хочу, щоб Ірен Роздобудько була в моєму житті, щоб були її книги, її думки та поради...
Ну, і не можу не залишити тут це фото...


П.С. За той час, що працюю у журналістиці, я перезнайомилась із дуже багатьма людьми, дізналася сотні життєвих історій... Я брала інтерв'ю у дуже багатьох зірок нашої естради і не тільки... Але чомусь тільки деякі, практично їх можна перелічити на пальцях, залишилися у моєму серці!
Ось так воно буває...
П.П.С. І даремно я злюся, плачу та переживаю за те, за що впринципі не слід переживати і із-за чого не варто журитися...
Життя прекрасне!