valeri_ta | Як це було...

Це було приблизно так... Такий спокій... Така полегкість: коли без доступу до інтернету і мінімум телефонних дзвінків...
І море, море, море... І цей звук хвиль, що накочуються одна на одну, наздоганяють, а потім тануть, губляться одна в одній...
І сонце... Багато сонця... І ще більше щасливих, усміхнених облич... Людей, котрі приїхали до моря і залишили у себе вдома-на роботі проблеми-справи-турботи...
Це було так очікувано, так омріяно...
Не могла натішитись, вловлювала звуки, фіксувала картинки... Щоб насолодитись сповна, щоб запам'ятати, щоб не забути... Щоб потім згадувати... Згадувати... Згадувати...
А цей захід сонця... Тут тільки улюблене слово Ірен стане у пригоді, щоб передати - ВСОТУВАЛА у себе, всотувала, всотувала...
І так поволі, так день за днем, скидала із себе тягар втоми... Такої втоми...
І скидала із себе мішуру задавнених конфліктів та непорозуміннь, нікому непотрібні душевні тривоги та переживання, усю ту невидиму оболонку заздрості, яку хоч-не хоч, але все ж таки "посилали" оточуючі... Скидала і кидала у хвилі... Жменьками - одна, друга, третя... І ставало легше... Дихалось легше... Навіть плечі розпрямились:)))
Там - на морі, біля моря, розумієш, яке ж це все непотрібне... Який цей дріб'язок...
Зрозуміла і сама собі здивувалась: чому ж переймаюсь такими буденними проблемами, чому забуваю про головне - про душевну рівновагу, про мир із собою...!?
Дякую Богу, що мала ці два тижні... Що все ж таки приїхала до свого моря, наговорилась з ним... Хоча б подумки, але все ж таки вилила усі свої жалі... І навзаєм отримала чимало слушних порад... І найголовнішу - усе швидкоплинне... УСЕ!
А ще, що найчастіше, живу "самообманом", і вірю у щось, і сподіваюсь, і вигадую казки, і прикрашаю реальні речі-події-емоції нереальними...І вірю саме в ті нереальні: що люди добрі і чесні, що справедливі, що відверті у своїх почуттях... Вірю! А море каже: не все так... Ой, не все...так...
Але з цим розберусь, знімлю рожеві окуляри... Лишень час потірбен...
***
А у цю мить - я щаслива! Ще досі відчуваю воду в долонях, сонце у волоссі, гарячий пісок під ногами...
А у снах бачу захід сонця... І чую хвилі - шшш-шш-шшш-шшш!
Все ж таки вловила, все ж таки запам'ятала!