Ехо вихідного дня

[valeri_ta]

Коли осінь на порозі, а літо уже не піймати за хвіст, коли пахне димом від згорілого першого пожовклого листя, а нічне небо холодне, коли кутаєшся у теплий картатий плед, а книжки читаються запоєм, коли лелече гніздо огортає самотність, а хризантеми зацвітають і цвітуть, цвітуть, цвітуть, розумієш, що настав найкращий час для відпочинку. І найкращим місцем для нього є лише дача... Лише вона...
За містом... Де не чути шуму автомобілів, де роса на траві і де застигла тиша... Найкраще місце...
Тому й вирушили на дачу суботнього дня... А там, на дачі, своє життя: милує око, радує серце...



Соковиті перці просяться до банки... Ото вже будуть смачні консервації...








Яблучко ось-ось відірветься від гілки. Гуп, і все ж таки впало на землю... Знайшло прихисток, вмостилось між сторінками...





А травичка ще зелена-зелена...



Трава зелена і на календарі ще літо... Останні дні... І вже пора збирати врожай...











А які смачні на дачі обіди... Приготована на вогні риба... Така повітряно-задимлена... Така легка...







І традиційно на вечерю м'ясо... Смачного!
Змовкають навіть пташки... Вечоріє... Стирається ще один день... А небо холоднішає, ось-ось наступить осінь...