Снігурі...

[valeri_ta]

А у наш сад біля дому прилітали снігурі... І ми з татом робили годівниці. Снігурі дуже любили сало...
І у зимову пору я бачила снігурів майже щодня зі свого вікна - вранці, вдень і ввечері...
Маленькі пухкенькі клубочки у червоних камезельках... Це пташки з мого дитинства.
Пташки, яких однієї із зим я не помітила за вікном... Дитинство минулося, забулося, зникло...

Все було і є таким як і раніше - сніг, зима, дивні візерунки на склі вікна...
Лишень до годівниці, яку щороку робить мій тато, уже не прилітають снігурі... А горобцям не смакує сало, вони залюбки дзьобають пшоно...

Тоді, коли була перша зима мого дорослішання, я перестала робити з татом годівниці...
Відтоді я жодного разу не бачила снігурів за своїм вікном...

Comments

[chervoni-korali.livejournal.com]

Ти їх не бачила, бо воний справді кудись зникли. За дуже багато років я твльки торік побачила знову снігура...
І тепер зима далеко не така, як була колись - нема снігу, нема тріскучих морозів і малюнки на склі - велика рідкість.

[valeri-ta.livejournal.com]

щодо снігурів - згодна...
а от щодо іншого...ну так, зима не така, але все ж таки зима... і сніг для мене такий як і був раніше (просто тепер його менше)... і візерунки - також є.. просто ми, дорослі, не завжди їх помічаємо...

[chervoni-korali.livejournal.com]

Ні, гарне треба завжди помічати і завжди вміти дивуватися :-)

[regina87.livejournal.com]

Можливо вони відлетіли разом з дитинством???
Ці пташечки теж з мого дитинства, де були кучугури снігу, заморозки і морозняні візерунки на склі. Ми з дідусем робили годівнички, клали туди сало і пшоно. Як сьогодні пам"ята сніг в Карпатах і снігурі. А яка радість була, коли прилетів дятел...
Єх, згадалося...

[valeri-ta.livejournal.com]

так так...