Один з багатьох днів
Oct. 21st, 2010 02:08 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
valeri_taПоглянь, мамо! – вигукнула семирічна Марта.
- Зараз, зараз! – автоматично вимовила знервована жінка за кермом, маючи на голові купу справ, що іще очікували на неї вдома.
Потім була вечеря, перегляд телепрограм, купання, телефонні розмови, аж прийшов час коли треба було вкладатись спати.
- Марто, вже час іти в ліжечко!
Дівчинка побігла східцями вгору. Мама вже падала від утоми, та цілуючи її, уже ж знайшла в собі сили, щоб помолитися з донечкою.
Поправила ковдру.
- Мамусю, забула дати тобі одну річ!
- Даси вранці, - відповіла мама.
Дівчинка невдоволено насупилась.
- Але ж вранці в тебе знову не буде часу! – запротестувала.
- Знайду час, не хвилюйся, - відказала мати, обережно обороняючись.
- Добраніч! – додала й рішуче зачинила двері.
Та все ж не змогла забути сумних очей дитини. Тихесенько повернулась в кімнату до дівчинки. У маленькій дитячій ручці помітила затиснені клаптики паперу. Наблизилась й обережно розтулила долоньку. Дівчинка подерла на дрібненькі шматки велике червоне серце із написаним на ньому віршем, що мав назву: «Чому я люблю свою маму». Жінка старанно зібрала всі клаптики й, наче з дитячої складки, спробувала скласти пошматований листок паперу. Врешті змогли прочитати, що написала Марта:
«Чому я люблю свою маму»
Навіть як багато працюєш
І мусиш вирішити тисячу справ,
Завжди знаходиш час
Побавитись зі мною.
Люблю тебе, мамо, бо я –
Найважливіша частина Твого дня!
Ці слова глибоко зворушили жінку. За десять хвилин вона знову зайшла в кімнату дівчинка, тримаючи срібну тацю з двома чашками шоколаду і двома шматками торта. Лагідно погладила пухкеньку щічку Марти.
- Що трапилось? – запитала дівчинка, здивована нічними відвідинами.
- Це для тебе, бо ти – найважливіша частина мого дня!
Дівчинка усміхнулась і, трохи надпивши з горнятка, знову заснула.
А хто є найважливішою частиною твого дня?
Взято: http://bible-lessons.in.ua
- Зараз, зараз! – автоматично вимовила знервована жінка за кермом, маючи на голові купу справ, що іще очікували на неї вдома.
Потім була вечеря, перегляд телепрограм, купання, телефонні розмови, аж прийшов час коли треба було вкладатись спати.
- Марто, вже час іти в ліжечко!
Дівчинка побігла східцями вгору. Мама вже падала від утоми, та цілуючи її, уже ж знайшла в собі сили, щоб помолитися з донечкою.
Поправила ковдру.
- Мамусю, забула дати тобі одну річ!
- Даси вранці, - відповіла мама.
Дівчинка невдоволено насупилась.
- Але ж вранці в тебе знову не буде часу! – запротестувала.
- Знайду час, не хвилюйся, - відказала мати, обережно обороняючись.
- Добраніч! – додала й рішуче зачинила двері.
Та все ж не змогла забути сумних очей дитини. Тихесенько повернулась в кімнату до дівчинки. У маленькій дитячій ручці помітила затиснені клаптики паперу. Наблизилась й обережно розтулила долоньку. Дівчинка подерла на дрібненькі шматки велике червоне серце із написаним на ньому віршем, що мав назву: «Чому я люблю свою маму». Жінка старанно зібрала всі клаптики й, наче з дитячої складки, спробувала скласти пошматований листок паперу. Врешті змогли прочитати, що написала Марта:
«Чому я люблю свою маму»
Навіть як багато працюєш
І мусиш вирішити тисячу справ,
Завжди знаходиш час
Побавитись зі мною.
Люблю тебе, мамо, бо я –
Найважливіша частина Твого дня!
Ці слова глибоко зворушили жінку. За десять хвилин вона знову зайшла в кімнату дівчинка, тримаючи срібну тацю з двома чашками шоколаду і двома шматками торта. Лагідно погладила пухкеньку щічку Марти.
- Що трапилось? – запитала дівчинка, здивована нічними відвідинами.
- Це для тебе, бо ти – найважливіша частина мого дня!
Дівчинка усміхнулась і, трохи надпивши з горнятка, знову заснула.
А хто є найважливішою частиною твого дня?
Взято: http://bible-lessons.in.ua
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2010-10-21 11:44 am (UTC)no subject
Date: 2010-10-21 11:57 am (UTC)Мені ще один уривок із іншої притчі подобається:
"...Молода жінка залишила своїй матері такого листа: «Коли ти, думаючи, що я не бачу, повісила на холодильнику мій перший малюнок, у мене з’явилось бажання малювати.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, нагодувала кото-волоцюгу, я зрозуміла, що слід піклуватися про тварин.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, готувала торт на мій день народження, спеціально для мене … Я зрозуміла, що дрібні речі теж можуть бути винятково важливими.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, молилась, я теж повірила в існування Бога, з яким завжди можна розмовляти.
Коли ти, думаючи, що я вже сплю, цілувала мене, я зрозуміла, що любиш мене.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, зрошувала свої очі рясними сльозами, я зрозуміла, що часом стаються прикрі речі, але сльози допомагають.
Коли ти, думаючи, що я не зауважую, посміхалась, і я хотіла бути люб’язною й увічливою, як ти.
Коли ти думаючи, що я не бачу, переживала за мене, і я хотіла бути собою.
Коли ти думала, що я не бачу, я все бачила, тож дуже дякую тобі за все, що ти робила, думаючи, що я не могла цього бачити».
no subject
Date: 2010-10-21 05:18 pm (UTC)no subject
Date: 2010-10-22 08:53 am (UTC)no subject
Date: 2010-10-22 01:07 pm (UTC)no subject
Date: 2010-10-21 08:50 pm (UTC)no subject
Date: 2010-10-22 08:54 am (UTC)