Так гарно...

[valeri_ta]

Я так люблю дописувачів до моїх газет... Вони такі талановиті... Такі прості, але водночас геніальні...
Як добре, що їх більше від усіляких так "геніїв, що б'ють себе в груди і кричать про свою геніальність...
Ось, один уривок дуже мене захопив... Ніби нічого нового, але ж так гарно:

"...Бо під час появи на світ у людини вмикаються такі струни душі, що постійно притягують її до рідного краю, навіть якщо там, у тім ріднім краї, нічого й не залишилось, навіть хати. Та що там хати – хоч окремих дерев від колишнього буйного садка, бодай якоїсь ознаки, дрібнички від колишнього двору. Але так тягне, так хочеться побувати на тому клаптику землі. І хай там вже й дороги немає, поросло все бур’янами, хай, де колись зеленіли грядки з городиною, розлилась вода й утворилось болото, - все одно так тягне на рідне місце, де вперше, міцно тримаючись за маму, під стук її серця ти вперше побачив і її, і світ, і сонце, а згодом – двір, кицьку, собаку, садок, дорогу за тином, відчув неповторний дух отчого дому..."
Микола Снаговський

Comments

[bapbapa-serafym.livejournal.com]

Люблю тексти цього автора. Завжди повністю прочитую.