ВСЕ... ДОСИТЬ...

[valeri_ta]

Цей день настав...
Я довго намагалася пояснити, що мене ображає, я досить чітко старалася пояснити, що саме мені потрібно, я тисячу разів повторювала одне й теж і щоразу просила...
Просила не багато... Просила розуміння, поваги, любові. Не просила зірок з неба, перстнів з діамантами, букетів з 1001рози і т.д. Просила розуміння...
І дарма. Всеодно мене не почули, не захотіли зрозуміти і не змогли заради мене відмовитися від своїх амбіцій і бажань. І це нормально. Адже кожен дбає про себе і не часто хтось готовий заради когось йти на поступки.
Це нормально, що людина робить, що хоче, що їй до душі, що вважає за потрібне. Це нормально, що людина має власну думку і власне бачення тієї чи іншої ситуації. І це дрібниці, що вони не співпадають з твоїм баченням. Це твої проблеми (вірніше мої)!
Моє терпіння вичерпалося, а йому на зміну прийшло розуміння того, що насилу насправді милою не будеш і що не можливо заставити людину дорожити тобою...
Все просто... І все правильно.
Тільки так не хочеться бути ніким...
Цей день настав... 
Нікого, ніколи, нічого не проситиму, не пояснюватиму, не дорікатиму, не критикуватиму... 
Нарешті я зрозуміла, що мене важко почути...То навіщо надриватися і чогось прагнути???

 

Comments

[nightmatiola.livejournal.com]

Мене колись дуже сильно підтримували слова В. Франкла - "На кожну щасливу любовну історію приходиться 10 нещасливих. Просто треба вміти чекати. Страдждання в любові роблять нас мудрішими та сильнішими"
Вірю, що у тебе все ще буде! Обов'язково буде людина, яка захоче тебе не просто слухати, а чути. І тобі для цього не треба буде кричати, стучати, плакати...
Головне - тримай серце відкритим. )))

[valeri-ta.livejournal.com]

:) так, Юлічка! дякую!