ВСЕ... ДОСИТЬ...

[valeri_ta]

Цей день настав...
Я довго намагалася пояснити, що мене ображає, я досить чітко старалася пояснити, що саме мені потрібно, я тисячу разів повторювала одне й теж і щоразу просила...
Просила не багато... Просила розуміння, поваги, любові. Не просила зірок з неба, перстнів з діамантами, букетів з 1001рози і т.д. Просила розуміння...
І дарма. Всеодно мене не почули, не захотіли зрозуміти і не змогли заради мене відмовитися від своїх амбіцій і бажань. І це нормально. Адже кожен дбає про себе і не часто хтось готовий заради когось йти на поступки.
Це нормально, що людина робить, що хоче, що їй до душі, що вважає за потрібне. Це нормально, що людина має власну думку і власне бачення тієї чи іншої ситуації. І це дрібниці, що вони не співпадають з твоїм баченням. Це твої проблеми (вірніше мої)!
Моє терпіння вичерпалося, а йому на зміну прийшло розуміння того, що насилу насправді милою не будеш і що не можливо заставити людину дорожити тобою...
Все просто... І все правильно.
Тільки так не хочеться бути ніким...
Цей день настав... 
Нікого, ніколи, нічого не проситиму, не пояснюватиму, не дорікатиму, не критикуватиму... 
Нарешті я зрозуміла, що мене важко почути...То навіщо надриватися і чогось прагнути???

 

Comments

[olena-risu.livejournal.com]

рано чи пізно ми через таке проходимо. Мабуть ще також для того, щоби навчитись чути інших, щоби зрозуміти свої потреби і приорітети, і чітко усвідомлювати, чого ми (я) хочу від цього життя.

[valeri-ta.livejournal.com]

це точно...кожна ситуація, момент у житті - це урок... але іноді від таких уроків буває боялче... і сумно, що все стається саме так, як стається, а не так, якби цього хотілося тобі(мені)....

[olena-risu.livejournal.com]

так, я знаю, у мене щось дуже подібне було зовсім недавно і ще дещо триває. і тепер роблю висновки, що над збереженням стосунків, які би приносили не просто біль і розчарування, а радість, впевненість у собі, гармонію і т.д. треба іноді багато працювати. Іноді одній стороні, іноді обом.

Я знаю, що я дуже змінилась після таких кількох "ударів", багато переоцінила, але я знаю, чого я хочу, чого я прагну. І намагаюсь за це боротись. Але боротись можна лише тоді, коли ти точно знаєш, що воно тобі потрібне і варте тих зусиль. І боротись доводиться, в першу чергу з собою і власним егоїзмом.

[valeri-ta.livejournal.com]

так, це правда... я, мабуть, зараз перебуваю у тому стані, коли втома заповняє собою усе... просто втома від боротьби... можливо я і борюся сама з собою?!

[olena-risu.livejournal.com]

можливо. тоді треба на якийсь час зупинитись, так, щоби поглянути на ситуацію трошки зі сторони, оцінити власні сили, бажання, можливості.
а потім діяти так, як підказує серце. Одразу просто не буде в будь-якому разі. на все потрібен час

[valeri-ta.livejournal.com]

от я і зупинилася... :) як буде далі - час покаже...